Український кінематограф нещодавно збагатився стрічкою, яка оживила сторінки історії через долю видатного поета та дисидента. Фільм “Заборонений” 2019 року присвячений Василю Стусу, його боротьбі з радянським тоталітаризмом та загадковій смерті. Акторський склад цієї біографічної драми став ключовим елементом успіху, адже виконавці ролей не просто втілили образи реальних людей, а передали дух епохи шістдесятників. У цій статті ми детально розглянемо, хто створив незабутні портрети героїв, зосередившись на головних акторах, їхніх біографіях та внеску в проект. Особливе місце приділимо Дмитру Ярошенку, чия роль Василя Стуса зробила його зіркою українського кіно.
Загальний огляд акторського складу
Акторський ансамбль “Забороненого” складається з молодих та досвідчених митців, які зуміли передати напругу дисидентського руху 1960-1980-х років. Режисер Роман Бровко обрав виконавців, орієнтуючись на схожість з прототипами та емоційну глибину. Загалом у фільмі задіяно понад 20 акторів, але ключові ролі належать до кола тих, хто уособлює інтелігенцію та репресивну систему. Це не просто кастинг, а спроба відтворити автентичність: від вуличних сцен Києва до таборів ув’язнення.
Стрічка вийшла в прокат 5 вересня 2019 року, до Дня пам'яті Стуса, і зібрала позитивні відгуки саме за акторську гру. Виконавці ролей дисидентів, як-от Світлана Кириченко чи Алла Горська, додали картині ліризму, тоді як антагоністи підкреслили жорстокість режиму. Фінансова підтримка Держкіно дозволила залучити таланти з провідних театрів, що посилило драматичний ефект.
Дмитро Ярошенко як Василь Стус
Дмитро Ярошенко, народжений 30 серпня 1986 року в Жовтих Водах, став справжнім відкриттям для глядачів. Випускник Національного університету театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого (курс Леся Танюка), він з 2004 року працює в театрі “Дах”. Роль Стуса в “Забороненому” – це не дебют, але прорив: Ярошенко втілив поета як палкого бунтаря, чиї очі горять вогнем опору. Його гра вражає інтенсивністю – від перших читань віршів у 1965 році до фінальних моментів у таборі.
Актор готувався ретельно: вивчав манеру Стуса, його жести, інтонації з архівних записів. Результат – номінація на премію “Кіноколо” за найкращу чоловічу роль. Ярошенко не просто імітував, а пережив долю героя, що робить сцени арешту та суду незабутніми. Ця робота піднесла його до статусу провідного актора, хоча згодом кар’єра зазнала пауз через війну.
Діана Розовлян у ролі Світлани Кириченко
Діана Розовлян, відома за серіалами “Коли ми вдома” та “Спіймати Кайдаша”, грає кохану Стуса – Світлану Кириченко, журналістку та соратницю дисидентів. Її персонаж – символ підтримки в часи репресій, і Розовлян майстерно передає тендітність та силу жінки в тоталітарному суспільстві. Сцени побачень і розлук з Стусом наповнені емоційною глибиною, де актриса використовує мінімальні засоби: погляд, паузи.
Розовлян, лауреатка Шевченківської премії, додала ролі автобіографічних ноток – її власний досвід боротьби за українську ідентичність у кіно. Ця роль підкреслила тему жіночої солідарності в дисидентському русі, роблячи Кириченко не тінню героя, а повноцінним персонажем.
Інші ключові ролі: від дисидентів до антагоністів
У фільмі задіяні актори, які оживили коло Стуса. Євгенія Гладій грає молодшу сестру поета, передаючи сімейний біль; Олег Масленніков – В’ячеслава Чорновола, лідера шістдесятників. Роман Халаїмов у ролі адвоката Віктора Медведчука викликав резонанс: його образ – цинічний бюрократ, що зраджує підзахисного, – став метафорою сучасних компромісів. Віталій Салій як лейтенант Кузнєцов уособлює тюремну систему, додаючи напруги сценам ув’язнення.
Карина Шереверова (Алла Горська), Мирослава Філіпович (мати Стуса) та Денис Роднянський (Іван Дзюба) доповнюють ансамбль. Павло Кільницький у епізодах радянських чиновників підкреслює абсурдність репресій. Ці ролі, хоч і менш об’ємні, створюють мозаїку епохи.
Значення акторських робіт у контексті фільму
Актори “Забороненого” не просто грали – вони стали провідниками історичної правди. Дмитро Ярошенко, як центральна фігура, несе тягар біографії Стуса, але весь кастинг підкреслює колективний опір. Фільм показує, як тоталітаризм ламав долі, і виконавці ролей дисидентів передають це через нюанси: тремтіння голосу, стиснуті кулаки.
Скандал навколо сцени суду з Медведчуком лише посилив увагу до акторів – Роман Халаїмов змусив глядачів замислитися над етикою. Загалом, ансамбль здобув визнання на фестивалях, як-от “Місто Мрії”, де стрічка взяла премію за повнометражний фільм.
Внесок у відтворення епохи
Кожен актор занурився в історичний контекст: Ярошенко читав листи Стуса, Розовлян вивчала мемуари Кириченко. Це дозволило уникнути стереотипів – дисиденти постають живими людьми з сумнівами та пристрастями. Антагоністи, як Салій, не карикатури, а система в обличчях, що робить конфлікт правдоподібним.
Виклики та нагороди
Підготовка до ролей включала табори для Ярошенка та Розовлян, щоб відчути атмосферу ув’язнення. Фільм номінували на “Золоту дзиґу”, а актори отримали визнання за автентичність. Сьогодні, в часи війни, їхні роботи надихають на опір.
| Актор | Роль | Ключові сцени | Попередні роботи |
|---|---|---|---|
| Дмитро Ярошенко | Василь Стус | Арешт, суд, табір | Театр “Дах”, “Брама” |
| Діана Розовлян | Світлана Кириченко | Поєднання, розлука | “Коли ми вдома”, “Спіймати Кайдаша” |
| Роман Халаїмов | Віктор Медведчук | Судовий процес | “Тіні забутих предків” (ремейк) |
| Віталій Салій | Лейтенант Кузнєцов | Ув’язнення | “Поводир” |
| Олег Масленніков | В’ячеслав Чорновіл | Протести 1965 | “Захар Беркут” |
| Карина Шереверова | Алла Горська | Художні акції | “DZIDZIO Контрабас” |
Акторський склад “Забороненого” – це не лише імена, а й символ незламності українського духу, де кожен жест нагадує про ціну свободи.
Серед внеску акторів варто виділити підготовку:
- Вивчення архівів для автентичності.
- Фізичні тренування для сцен ув’язнення.
- Емоційні репетиції для судових епізодів.
Ці елементи роблять стрічку не просто байопиком, а уроком історії.
Фільм “Заборонений” довів, що українське кіно може бути потужним інструментом пам’яті. Актори, на чолі з Дмитром Ярошенком, створили портрети, які резонують з сучасністю, нагадуючи про боротьбу за ідентичність. Ця стрічка не лише вшановує Стуса, а й надихає нові покоління на творчість та опір. Дивлячись на неї, розумієш: справжнє мистецтво народжується з правди, і акторський склад тут – її найкращий провідник.
