Глаукома є другою за поширеністю причиною сліпоти у світі після катаракти. Це коварне захворювання часто називають “тихим крадієм зору” через те, що воно може роками прогресувати без помітних симптомів, поступово руйнуючи зоровий нерв і призводячи до незворотної втрати зору.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, глаукомою страждає понад 80 мільйонів людей у світі, причому половина з них навіть не підозрює про наявність захворювання. Особливо високий ризик розвитку глаукоми мають люди старше 40 років, особи з обтяженою спадковістю та пацієнти з супутніми захворюваннями.
Своєчасна діагностика та правильне лікування можуть зупинити прогресування хвороби та зберегти зір. Кваліфікована допомога надається в офтальмологічному кабінеті https://zokb.org.ua/oftalmolog-chniy-kab-net/?lang=uk, де проводяться сучасні методи діагностики та лікування глаукоми.
Механізм розвитку глаукоми
Глаукома — це група захворювань, об’єднаних спільною ознакою: прогресуючим ураженням зорового нерва, що призводить до характерних змін поля зору. Основним фактором ризику є підвищення внутрішньоочного тиску, хоча захворювання може розвиватися і при нормальному тиску.
Внутрішньоочна рідина постійно циркулює всередині ока, підтримуючи його форму та живлячи внутрішні структури. При глаукомі порушується відтік цієї рідини, що призводить до підвищення тиску всередині ока. Надмірний тиск поступово пошкоджує волокна зорового нерва, спричиняючи їх загибель.
Процес руйнування зорового нерва відбувається поступово і зазвичай починається з периферійних ділянок поля зору. Саме тому пацієнти тривалий час можуть не помічати змін, оскільки центральний зір залишається гострим до пізніх стадій захворювання.
Види та фактори ризику
Розрізняють кілька основних видів глаукоми. Первинна відкритокутова глаукома є найпоширенішою формою і становить понад 80% усіх випадків. Вона розвивається поступово через порушення відтоку рідини в куті передньої камери ока.
Закритокутова глаукома зустрічається рідше, але може мати гострий перебіг з різким підвищенням внутрішньоочного тиску та вираженими симптомами. Вторинна глаукома розвивається як ускладнення інших очних захворювань або після травм і операцій.
Основними факторами ризику є вік старше 40 років, спадковість, високий ступінь короткозорості, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія та тривале застосування кортикостероїдів. Люди африканського походження мають підвищений ризик розвитку глаукоми в молодшому віці.
Симптоми та клінічні прояви
На ранніх стадіях відкритокутова глаукома перебігає безсимптомно, що робить її особливо небезпечною. Перші ознаки можуть включати періодичне затуманення зору, появу райдужних кіл навколо джерел світла та легкі головні болі.
По мере прогресування захворювання з’являється звуження поля зору, яке спочатку торкається периферійних ділянок. Пацієнти можуть помічати, що стали частіше зачіпати предмети збоку або не бачити автомобілі при повороті голови.
Гостра закритокутова глаукома проявляється різким болем в оці та голові, нудотою, блювотою, різким зниженням зору та появою райдужних кіл навколо джерел світла. Цей стан потребує невідкладної медичної допомоги.
Сучасні методи діагностики
Діагностика глаукоми вимагає комплексного обстеження з використанням сучасного обладнання. Основними методами є тонометрія — вимірювання внутрішньоочного тиску, офтальмоскопія для оцінки стану зорового нерва та периметрія для дослідження поля зору.
Оптична когерентна томографія дозволяє детально оцінити стан волокон зорового нерва та товщину сітківки навколо диска зорового нерва. Цей метод особливо цінний для ранньої діагностики та моніторингу прогресування захворювання.
Гоніоскопія використовується для оцінки стану кута передньої камери ока та визначення типу глаукоми. Пахіметрія — вимірювання товщини рогівки — важлива для правильної інтерпретації показників внутрішньоочного тиску.
Методи лікування глаукоми
Лікування глаукоми спрямоване на зниження внутрішньоочного тиску до безпечного рівня, який не призводить до подальшого ураження зорового нерва. Медикаментозна терапія залишається першою лінією лікування і включає різні групи очних крапель.
Простагландини є найефективнішою групою препаратів, які покращують відтік внутрішньоочної рідини. Бета-блокатори зменшують продукцію рідини, а інгібітори карбоангідрази діють в обох напрямках. Комбіновані препарати дозволяють підвищити ефективність лікування.
При неефективності консервативного лікування застосовуються лазерні та хірургічні методи. Селективна лазерна трабекулопластика покращує відтік рідини через природні шляхи, а фільтруючі операції створюють новий шлях для відтоку рідини.
Прогноз та профілактика
При своєчасній діагностиці та адекватному лікуванні прогресування глаукоми можна зупинити або значно уповільнити. Головне — регулярно приймати призначені препарати та проходити контрольні обстеження у лікаря.
Профілактика глаукоми включає регулярні офтальмологічні огляди, особливо для осіб групи ризику. Рекомендується вести здоровий спосіб життя, контролювати артеріальний тиск та рівень цукру в крові, уникати тривалого перебування в положенні з опущеною головою.
Важливо пам’ятати, що втрачений через глаукому зір не відновлюється, тому раннє виявлення та лікування є ключем до збереження зору на все життя.
