Слово “собака” викликає багато запитань у тих, хто вивчає українську мову чи просто хоче зрозуміти особливості рідної мови. Одне з таких питань — який рід у цього слова? Чи є в нього чітке граматичне визначення — чоловічий чи жіночий? Розберемося у цьому питанні детально.
Який рід має слово ”собака”?
Українська мова має багато правил і винятків, що інколи можуть викликати плутанину. Одним із таких випадків є слово “собака”, яке, незважаючи на закінчення -а, належить до чоловічого роду.
Чому слово “собака” чоловічого роду?
Хоча більшість іменників із закінченням -а належать до жіночого роду (“дівчина”, “кішка”, “бабуся”), слово “собака” є винятком і належить до чоловічого роду. Основні причини цього:
- Граматична традиція. Історично в українській мові слова, що позначають тварин і можуть стосуватися як самців, так і самок, часто мають чоловічий рід. Наприклад: “ведмідь” – хоча може бути і самець, і самка, все одно чоловічого роду. “крокодил”, “слон”, “тигр” – також мають чоловічий рід незалежно від статі тварини.
- Вплив інших слов’янських мов. У російській, польській та інших слов’янських мовах слово “собака” також є чоловічого роду, що вплинуло на його вживання в українській мові.
- Значення як загального поняття. У більшості випадків слово “собака” використовується не для позначення конкретної статі тварини, а як загальний термін для всієї групи.
Як правильно: “мій собака” чи “моя собака”?
Через те, що собака є іменником чоловічого роду, потрібно узгоджувати з ним прикметники, займенники та дієслова:
Правильно:
- мій собака
- великий собака
- розумний собака
- мій собака прибіг додому
Неправильно:
- моя собака
- велика собака
- розумна собака
- моя собака прибігла додому
Як називається собака жіночого роду?
Якщо потрібно наголосити на тому, що йдеться саме про самку собаки, можна використовувати такі варіанти:
- Собака-дівчинка (розмовний варіант).
- Сучка – правильний термін, але має розмовний характер і може мати негативні конотації.
Чи є винятки у вживанні слова “собака”?
Іноді у неформальному спілкуванні можна почути, як люди кажуть “моя собака”. Це трапляється під впливом інтуїтивного сприйняття закінчення -а, характерного для жіночого роду. Проте граматично правильним залишається варіант “мій собака”.
Слово “собака” в українській мові належить до чоловічого роду, хоча має нетипове для цього роду закінчення -а. Тому правильно казати “мій собака”, “добрий собака”, “великий собака”. Якщо потрібно вказати на стать тварини, можна використати вираз “собака-дівчинка” або “самка собаки”.
