Токсокароз — це паразитарне захворювання, яке викликають личинки круглих гельмінтів роду Toxocara (найчастіше Toxocara canis від собак або Toxocara cati від котів). У людини ці паразити не досягають статевої зрілості, тому дорослі глисти в організмі не живуть. Натомість личинки мігрують через різні органи та тканини, викликаючи синдром мігруючих личинок (larva migrans). Хвороба належить до зоонозів і найчастіше зустрічається у дітей, які контактують із землею, піском чи тваринами.
Основні форми токсокарозу та їх прояви
Зараження відбувається фекально-оральним шляхом — через брудні руки, немиті овочі, воду або контакт із ґрунтом, забрудненим яйцями паразитів. Токсокари в організмі людини можуть зберігатися у вигляді личинок від кількох місяців до кількох років (іноді до 7–10 років), викликаючи хронічні або рецидивуючі прояви.
Залежно від того, куди мігрують личинки, розрізняють кілька клінічних форм захворювання. Симптоми значно відрізняються за тяжкістю — від легких алергічних реакцій до серйозного ураження органів.
Вісцеральний (внутрішній) токсокароз
Це найпоширеніша форма, коли личинки вражають внутрішні органи: печінку, легені, серце, мозок, нирки тощо.
Типові ознаки:
- періодична або тривала лихоманка (субфебрильна температура або висока гарячка);
- сильний кашель (інколи з астматичним компонентом або задишкою);
- біль у животі, нудота, втрата апетиту;
- збільшення печінки та селезінки;
- збільшення лімфовузлів;
- загальна слабкість, головний біль, порушення сну.
У дітей часто спостерігають алергічні прояви — кропив’янку, екзему, набряки.
Вісцеральний токсокароз може маскуватися під хронічні захворювання: астму, алергію, гепатит, еозинофільний синдром. Без специфічної діагностики (ІФА на антитіла IgG до токсокар) хворобу часто не виявляють роками.
Шкірний токсокароз
Проявляється алергічними реакціями на шкірі через міграцію личинок у підшкірну клітковину або поверхневі шари. Ознаки:
- свербіж шкіри різної інтенсивності;
- уртикарний висип (кропив’янка);
- еритематозні плями, папули, вузлики;
- набряк Квінке в окремих випадках;
- мігруючі еритеми або підшкірні ущільнення.
Очний (окулярний) токсокароз
Личинка потрапляє в око, викликаючи запалення структур ока. Найчастіше вражається одне око. Симптоми:
- різке зниження гостроти зору на одному оці;
- біль в оці, світлобоязнь, сльозотеча;
- почервоніння, косоокість;
- поява «плаваючих» плям або пелени перед очима;
- у тяжких випадках — відшарування сітківки або втрата зору.
Ця форма особливо небезпечна для дітей 2–10 років.
Діагностика та лікування токсокарозу
Діагноз встановлюють за клінічною картиною, еозинофілією в крові, підвищенням IgE та специфічними антитілами IgG до токсокар (ІФА або Western blot). Іноді проводять біопсію уражених тканин.
Схема лікування залежить від форми та тяжкості. Основні препарати:
- альбендазол (найчастіше призначають 400 мг 2 рази на добу 5–10–14 днів, іноді повторні курси);
- мебендазол (альтернатива, 100–200 мг 2 рази на добу 3–5 днів або довше);
- при очній формі — кортикостероїди (локально або системно) + антигельмінтний препарат;
- симптоматична терапія (протиалергічні, жарознижувальні, гепатопротектори).
Токсокароз виліковний у більшості випадків при своєчасному лікуванні. Однак при хронічній інвазії або ураженні ока повне одужання не завжди можливе — іноді залишаються стійкі зміни зору чи резидуальні симптоми.
Профілактика
Найефективніший спосіб — уникати контакту з потенційними джерелами:
- регулярно глистувати домашніх тварин (особливо цуценят і кошенят);
- мити руки після контакту з землею, піском, тваринами;
- ретельно мити овочі, фрукти, зелень;
- не дозволяти дітям гратися в піску чи землі в місцях вигулу собак;
- прибирати фекалії тварин.
Токсокароз — підступне захворювання, яке часто протікає приховано або маскується під інші патології. Симптоми залежать від локалізації личинок: від кашлю та лихоманки при вісцеральній формі до висипу при шкірній та втрати зору при очній. Своєчасна діагностика (аналіз крові на антитіла) та лікування антигельмінтними препаратами дозволяють успішно позбутися паразитів і запобігти ускладненням. Якщо у вас або вашої дитини є підозрілі симптоми — не зволікайте з візитом до інфекціоніста або паразитолога.
