Дідусь — особлива людина в житті кожного, символ мудрості, тепла та безумовної любові. Вірші про дідуся здатні передати глибокі почуття, викликати усмішку або навіть сльози радості. Пропонуємо добірку зворушливих та різноманітних віршів, які відображають різні аспекти стосунків з дідусем.
Дитячі вірші про дідуся від онука та онучки

Вірші передають глибоку любов та вдячність до дідуся, підкреслюючи його важливу роль у житті онуків.
«Мій дідусь»
Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить,
Онученька свого
За рученьку водить,
Яблучка знаходить,
Ще й з горішків зерна.
Дідусь любий, Милий,
Як голубчик Сивий.
Автор: М. Підгірянка
«Дідусь»
В мене є дідусь хороший,
Зробить все, що я попрошу.
В нього руки золоті –
Це потрібно у житті.
Дід уміє майструвати,
Речі до життя вертати,
Ремонтує все підряд:
Меблі, праску, самокат.
З дідусем завжди цікаво
І робота, як забава.
Працювати в нього вчусь,
Стану майстром, як дідусь
Автор: Віра Паронова
«Малюнок дідусеві»
В зошиті малюю
гарним олівцем:
на горі стою я
поряд з баранцем.
Рідного дідуся
дуже я люблю,
я йому малюнок
у листі пошлю:
-Дорогий дідусю!
Вам картинка ця!
Вам привіт від мене
і від баранця!
Автор: Грицько Бойко
«Дідусь та онуки»
На галявині серед гаю,
Там ожини дозрівають,
А де сосни, де дубки,
Поховалися грибки.
Стали ягідки казати:
“Хто ж нам може дорівняти?
Ми чорненькі і кругленькі,
Ще й до того солоденькі”.
А на те грибки із хащі:
“Ні, не ви,а ми найкращі,
В нас червоні шапочки –
Найгарніші таки ми!” Т
а пішов дідусь до гаю:
“Ягідки я позриваю,
Я грибків в траві знайду
І внучатам принесу!”
На Різдво бабуся й дід
Попросять внуків на обід,
Голубців дадуть з грибками
І варення з ягідками.
Автор: М. Роляник
«Наш дідусь»
Ніби сніжна, біла вся
Борода у дідуся.
Він частенько вечорами
Почина розмову з нами:
— Підросли уже внучата —
Дідусеві шахтарчата!
І приємно нам буває,
Що він так нас називає…
Наш дідунь трудивсь як слід –
Шахтарем був сорок літ.
Шахтарчата ми по праву —
Дідуся продовжим справу.
Автор: Грицько Бойко
«Коник»
Любить коней наш дідусь,
Четверо їх має:
Сірий, Білий, Чорногуз
І одна Гнідая.
У конюшні всі живуть,
Кожен має стійло.
Чемно там траву жують,
Дуже люблять сіно.
Висівки, овес їдять,
Сухарики хлІбні,
Морква навіть і буряк
Коникам потрібні
Яблучко якщо дамо -
Це для них смаколик!
І за те нам - іггго-ггго
Радо каже коник!
Ціле літо у селі
В дідуся гостюю.
Милі коники свої
З дідом я годую.
Коні працьовиті в нас,
Цілий день у полі.
За роботою весь час-
Возять, тягнуть, орють.
Як неділенька прийде,
Маємо забаву-
Коней в воза запряжем,
Возимось на славу.
Нас дідусь катає всіх
По селі, по лузі.
Чути гомін наш та сміх
По усій окрузі!
Вчора у конюшні в нас
Диво відбулося.
У гнідої в стійлі враз
Нам лоша знайшлося!
Так хотів лошатко я
Обійняти, друзі...
Я собі вже уявляв
Як ми з ним у лузі
Вдвох гасаємо в траві,
Граємось охоче.
А дідусь каже мені:
"Почекай ще, хлопче!
Хай лошатко підросте,
Хай зміцніють ніжки,
Буде час у вас на все,
Зачекай лиш трішки.
Зараз маєш завдання,
Зовсім не простеньке-
Коникові ти ім'я
Вигадай гарненьке!"
Думаю вже цілий день...
Як його назвати???
Гляньте на малюнок цей,
Підкажіть, малята..?
Автор: Наталія Паснак
«Дідусь-захисник»
Добігає літечко кінця,
Заглядає у світанки осінь,
За хвоста ловити б вітерця,
Та матуся каже: "Синку, досить!"
Вчитися і вчитися - щодня,
То писати, то читати знову...
Проти мене змовилась рідня,
Кличу дідуся на допомогу.
Однодумця маю одного,
Захищає внука дідо щиро:
"Хлопця, ви, вчепилися чого?
Відпочити б і набратись сили.
Залишилось серпня кілька днів,
Дайте хлопцю догуляти літо!"
Літо - справжній дар для школярів!
(Важко це , дорослим, зрозуміти...)
Автор: Наталія Паснак
Короткі вірші про дідуся для дітей 2-3 років

Малюки дуже люблять своїх дідусів і з радістю повторюють для них гарні слова. Ці короткі та легкі віршики допоможуть дітям 2-3 років висловити свою любов до дідуся та порадувати його милими рядками.
«Дідусь»
Дідусь мій чудовий,
Який же ти уважний.
Мій захисник! Мій герой!
Я люблю тебе, рідний!
«Дідусь – у нас – такий»
Дідусь - у нас - такий,
Сильний, сміливий, бойовий,
Погляну на сивину, і
Нічого я не зрозумію,
Наче дід - вже - сивий,
Але в душі він - молодий!
«ДІДУСЬ»
Є в дідуся добре діло:
Сад розводить на горбку.
Квітнуть вишні біло-біло
В дідусевому садку.
І ніхто не відгадає,
Якщо дід вас вигляда,
Чи то вишня розквітає,
Чи в дідуся борода.
Автор: Ю. Гойда
«Дідусь»
Дідусь мій вигадує
Різні дива:
Навпроти, на стінці,
Зайча ожива.
Це пальці у діда
Якісь чарівні –
Тепер ось ведмедик
Живий на стіні.
Долоня праворуч –
І раптом за мить
Вже кішка за мишкою прудко біжить.
Сміється дідусь і мене обійма.
Ні кішки, ні мишки, ні зайця нема.
Автор: М. Моголевич
«Наш дідусь»
Наш дідусь життя прожив,
Скарб великий він нажив –
Двійко милих онучат
Скрізь гасають та кричать!
На коліна посідають,
Про минуле розпитають…
Дідом я своїм горжуся!
З Днем народження, дідусю!
Автор: С. Гордієнко
Прикольні вірші про дідуся

Для онука він — справжній наставник, з яким можна майструвати, рибалити та відкривати світ. А для онучки — турботливий захисник, який завжди підтримає й подарує відчуття безпеки. До вашої уваги кумедні вірші про дідуся для дітей.
«Великий трудівник»
— Я у тебе дармоїд,
якось бабі каже дід.
— Ну, який ти дармоїд?
Ти у мене славний дід!
— Може, справді
славний дід,
але й славний дармоїд,
каже бабі впертий дід.—
З’їв сніданок, з’їв обід
і нестямивсь, як допіру
з’їв добрячий підвечірок,
а тепер от жду вечерю,
бо такий я ненажера.
— Та який ти ненажера?
Скоро матимеш вечерю.
Ти — великий трудівник,
все життя трудитись звик.
Так багато працював,
що, було, й недоїдав.
Ти у мене славний дід,
зовсім ти не дармоїд.
— Ох і славно розказала!
Ти мене переконала,—
Так до баби каже дід.—
Зовсім я не дармоїд.
Я великий трудівник,
все життя трудитись звик.
Я багато працював,
я, було, й недоїдав.
Зовсім я не ненажера,
а тому-то на вечерю каші дай,
спечи пампушку
й не забудь найбільшу
грушку.
— Каші дам, спечу
пампушку,
не забуду дати грушку,
бо великий трудівник
їсти вволю не відвик!
Автор: Євген Гуцало
«Швидко відповів»
Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів…
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п’ятірки ставить слід!
— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те…
Автор: Григорій Бойко
«Куди ти, сонечко»
“Куди заходить сонечко?”
– спитав онук у мене.
“Там є якесь віконечко?
Чи двері є у неба?”
І я стояв розгублений,
Не знав що відказати.
Онук же мій улюблений:
“Дідусю, мусиш знати!”
І довелося хлопчику
Детально пояснити:
Куди заходить сонечко,
Як знає, де сходити…?
Узяв я в руки глобуса,
Велику земну кулю.
Навчити внука спробую,
Отак собі міркую…
Дивись, Іванку, сонечко
Світило у висотах,
А куля, наче колесо,
Помалу робить оберт.
Окрема вісь у кулі є,
І за добу постійно
Земля наша кільце своє
Виконує спокійно.
Доба, – ти ж знаєш, – ніч і день.
І хто до сонця ближче-
Там вже світанок, білий день.
А інший бік – в них ніч ще.
Отак по черзі сонечко
Світами і мандрує,
По черзі у віконечка
Тепло своє дарує!
Не спить воно, онученьку,
Не має відпочинку.
Хіба, як дуже змучиться,
Сховається в хмаринку.
У хмарці задрімає там
І набереться сили.
Без сонця тоді хмурно нам,
Буває – й задощило…
Та відпочине сонечко
І вийде до нас знову,
Веселку, рідну донечку,
Покаже кольорову.
Уважно слухав мій онук,
Було йому цікаво.
Але знання отих наук
Його розчарувало.
Маленький хлопчик, років сім,
Ще вірив в казку щиро.
У сонечка мав бути дім.
Його це засмутило…
Подумав я – дітей малих
Навчатиму розумно.
Бо те, що звикле для старих,
Для діток – часом “сумно”.
Автор: Наталія Паснак
«Дідусь»
Оцей дідусь колись весною
Маленькі яблуньки садив…
Розрісся сад, умивсь росою,
З плодами віти опустив.
Тепер дідусь погожим літом
У гості внука вигляда,
І яблуневим білим цвітом
Його сміється борода.
Автор: П. Засенко
«Дідусів маршрут»
Ще місто спить,
А в гаражі
Уже гудуть машини,
Бо їх чекають вантажі
В усіх кінцях країни.
Між водіїв –
Дідусь Антон.
Діла мерщій завершив,
І свій прудкий автофургон
У рейс виводить першим.
Вантаж у нього
Не простий,
Тож гаять час не можна.
Вантаж чекаєм я і ти,
Його чекає кожний.
Багато літ
Маршрут один,
У спеку, дощ, морози,
Дідусь з пекарні в магазин
Нам свіжий хліб привозить.
Автор: А. Музичук
«Зійдеться родина вся»
На горбочку, де вербичка,
Викопав дідусь криничку.
Ой глибока ж та криничка,
Прохолодна в ній водичка.
Все дідусь Іван зробив:
І дашок там спорудив,
Й приладнав під ним вервечку,
Корбу, кухлик, відеречко,
Сад навколо посадив
З вишень, яблунь, груш і слив.
Ми приїдем до вербички,
До садочка і кринички.
До бабусі й дідуся
Зійдеться родина вся.
Н. Бугай
Вірші про дідуся, який помер
Теплі обійми дідуся, мудрі поради та щира посмішка залишаються з нами назавжди. Він вчить нас бути добрими, сильними й чесними, а його любов зігріває навіть тоді, коли його вже немає поруч.
«Світлій пам’яті мого дідуся»
П’ятнадцять літ вже ваша посмішка не сяє,
Злетіли пташкою від нас Ви назавждѝ.
Дідусю рідний, нам Вас так не вистачає,
Турботи Вашої, любові, доброти.
Та смерть підступна відіграла
Останню ноту із мелодії життя.
Родину огорнула чорна хмара,
Тремтять на вітрі суму почуття.
Я досі пам’ятаю Ваші кроки,
Ваш голос мужній, щирий та привітний.
Забрав Вас Бог,а з Вами й Ваші ро̀ки,
Той день для нас став трауром всесвітнім.
Гортає пам`ять сторінки життя,
А жаль пече і тисне наші груди.
Щемить душа і капає сльоза,
І туга нас не покидає всюди.
Сумуєм всі ми і на серці рана,
В душі залишила болючий слід.
До Вас від нас завжди уклін і шана,
І сльози падають на білий,мокрий сніг.
Ми з Вами попрощалися зимою
Та час і досі не загоїв рани.
І віримо, що кожною весною
Вертаєтесь до нас із журавлями.
Автор: Андрій Малярик
«От і все»
От і все.
Поховали старезного діда,
закопали навіки у землю святу.
Він тепер вже не встане
і ранком не піде
із косою під гору круту.
І не стане мантачкою тишу будити,
задивлятися в небо, як гаснуть зірки.
Лиш росою по нім буде плакати жито
і пливтимуть над ним непомітно віки.
От і все.
Поховали хорошу людину,
повернули навіки у лоно землі.
Та невже ж
помістились в тісну домовину
всі турботи його,
всі надії,
жалі!
Та невже ж то
йому все віднині байдуже —
чи світитиме сонце,
чи ніч напливе!
Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Я готовий
повірити в царство небесне,
бо не хочу,
щоб в землю ішли без сліда
безіменні,
святі,
незрівнянно чудесні,
горді діти землі,
вірні діти труда.
Хай шалені гудуть
над планетою весни,
хай трава пнеться вгору
крізь листя старе…
Я не вірю,
що дід із могили воскресне,
але вірю,
що ні —
він увесь не умре.
Його думи нехитрі
додумають внуки,
і з очей ще віки пломенітимуть в них
його пристрасть і гнів,
його радощі й муки,
що, вмираючи,
він передав для живих.

Дідусь — це мудрість, тепло та щирі обійми. Він завжди має час для улюблених онуків, розповідає цікаві історії, навчає важливих речей і балує смачними гостинцями.Ці вірші — щира подяка дідусеві за його любов, турботу та безцінні моменти, проведені разом.