Асонанс — повтор однакових голосних у вірші. Через нього рядок стає наспівним або тривожним. На ЗНО й НМТ його ставлять поруч з алітерацією, тож різницю краще тримати в голові ще до тесту.
Що таке асонанс і як виник цей термін
Асонанс — художній засіб звукопису. Однакові або близькі голосні густо повторюються в рядку, фразі чи строфі. У підручнику це називають концентрованим повторенням: звуки зібрані в одному місці, а не розкидані по всьому віршу.
Слово прийшло з латинського дієслова assonare — «співзвучати», «відгукуватися». Французьке assonance означає те саме співзвуччя. Назва вже підказує суть. Слова ніби відгукуються одне одному на слух.
Рахуйте звуки, які чуєте. Не літери.
Це фонетика: вимова, те, що ловить вухо. Літера «я» часто дає звук [а], хоча на письмі це не «а». «Ї» звучить як [і], «є» — як [е]. Однаковий значок у зошиті ще нічого не доводить. Прочитайте рядок уголос.
У теорії літератури в терміна два значення. Перше — звукопис заради милозвучності: вірш стає музичнішим. Друге — неповна рима. У ній збігаються лише наголошені голосні, приголосні різні. Точна пара для запам’ятовування — «гомін — стогін».
Яку роль відіграє асонанс у поетичних творах
Вухо ловить асонанс раніше, ніж ви встигаєте його назвати. Рядок тече. Або тисне. З цього відчуття й виростає робота прийому.
- евфонія: милозвучність рядка;
- слухові образи: вітер, шелест, гуркіт;
- настрій: туга, тривога, спокій;
- ритм: наголос на ключових словах.
Протягніть [у]. Звук низький, глухуватий. [і] тонший і світліший. Тому [о] та [у] частіше несуть глибину або тривогу, а [і] та [е] — легкість. У підручнику слуховий образ ще називають звуконаслідуванням: голосні ніби повторюють шум, а не просто прикрашають рядок.
Приклади асонансу в українській поезії
Шкільні рядки показують прийом ясніше за визначення. Повторювані голосні тут позначені великими літерами — так їх легше почути.
У Тараса Шевченка: «Сонце грІє, вІтЕр вІє…». Тримають рядок [е], [і], [є]. Повтор легкий, майже подих. Звідси рух повітря і наспівність.
«БулО чЕрвОнЕ пОлЕ бОю» — рядок Оксани Лятуринської. Чергуються [о] та [е]. Напругу бою не треба доказувати окремим реченням: її вже чути в звучанні.
Богдан-Ігор Антонич збирає [а] та [о] і в рядку, і в римі:
Корови мОляться до сОнця,
що пОлум’янИм схОдить мАкОм.
СтрункА тОпОля тОншА й тОншА,
мов деревО стАвАлО б птАкОм.
Пара «маком — птахом» — асонансна рима. Збіглися наголошені голосні, точного суголосного закінчення немає.
Микола Вінграновський згущує [і]: «Була гроза, І грІм грИмІв, / ВІн так любИв грИмІтИ, / Що аж тремтІв, що аж горІв / На травИ І на квІтИ». Звук пронизливий. Він імітує спалах і напругу негоди, хоча грозу вже названо словами.
На аналізі підкреслюйте ланцюжок, не поодинокий звук. Три-чотири однакові голосні в сусідніх словах — уже слід асонансу. Один [а] є майже в кожному українському рядку.
Чим асонанс відрізняється від алітерації та інших фігур
У тестах ці чотири назви часто сидять в одному завданні. Плутанина зникає швидко. Спершу запитайте себе: повторюється звук чи ціле слово, і де — на початку, в кінці чи всередині рядка.
| Художній засіб | Що саме повторюється | Рівень мови | Приклад для запам’ятовування |
|---|---|---|---|
| Асонанс | Голосні звуки ([о], [а], [е], [і]) | Звуковий (фонетичний) | «Сонце гріє, вітер віє…» |
| Алітерація | Приголосні звуки ([р], [с], [ш], [г]) | Звуковий (фонетичний) | «Хлюпоче хвиля хлюп-хлюп…» |
| Анафора | Слова або словосполучення на початку рядків | Синтаксичний | «Коли ми… / Коли ми…» |
| Епіфора | Слова або звукосполучення в кінці рядків | Синтаксичний | «…моя земле / …моя земле» |
У бланку ЗНО та НМТ це сусідні відповіді, не синоніми. Помилка «звук чи слово» веде до чужого варіанта. Буває й інше: в одному уривку живуть два засоби одразу, наприклад повтор [р] і однакове слово на початку рядка. Читайте формулювання завдання. Воно питає про один засіб, навіть якщо в тексті їх два.
Як швидко знайти асонанс у тестах ЗНО та НМТ
Алгоритм короткий. Він забирає менше хвилини, якщо читати уривок вухом, а не лише очима.
- Прочитайте уривок уголос або пошепки.
- Голосні густо — асонанс, приголосні — алітерація.
- Цілі слова на краях рядків — анафора або епіфора.
- Повтор має давати мелодію або настрій, не випадковий збіг.
Сумнів знімає позначка над рядком. Випишіть звук у квадратних дужках. У дужках голосний — асонанс. Приголосний — алітерація.
Окремо обведіть наголос у римі. Збігся тільки він, як у парі «гомін — стогін», — перед вами асонансна рима. Точна рима забрала б ще й приголосні.
