Апо́строф
іменник, чоловічий рід📖 Значення та лексичне тлумачення:
Нелітерний орфографічний знак (’), що позначає роздільну вимову твердого приголосного перед йотованими голосними в українській мові.
💡 Приклади вживання у мовленні (3 контексти):
1
Художнє та описове мовлення
«Слова «м'ята», «в'юн» та «солов'ї» пишуться з апострофом згідно з правилами правопису.»
2
Публіцистика, медіа та діловий стиль
«Учитель звернув увагу класу на правильне вживання апострофа після префіксів.»
3
Практичне щоденне спілкування
«Український апостроф є важливою ознакою самобутності нашої графічної та орфоепічної системи.»
🔍 Мовний паспорт та корисні деталі:
Наголос та будова
Слово має 3 склади.
Правильна вимова та наголос: Апо́строф.
Морфологічний тип
Граматична категорія: іменник, чоловічий рід.
Вживається у відповідних відмінкових формах згідно з нормами чинного правопису.
Синонімічний ряд
орфографічний знак
розділовий знак
Антоніми (протилежні значення)
Для конкретного поняття «Апостроф» прямих лексичних антонімів у мові немає (лише контекстне смислове протиставлення).
Порада з культури українського мовлення
Вживання слова «Апостроф» збагачує лексичний запас та робить мовлення виразнішим. Звертайте увагу на правильне наголошування (Апо́строф) під час виступів, публічного мовлення та письма.