Вірші Вінграновського про Україну, кохання та природу

Зміст

Микола Вінграновський — видатний український поет, прозаїк, режисер і актор, який залишив по собі багату спадщину. Його творчість охоплює різноманітні теми, зокрема Україну, природу та кохання. Кожен рядок його поезії сповнений глибоких емоцій і любові до рідного краю, що робить його творчість актуальною і сьогодні.

Вірші про Україну

Україна займає центральне місце у творчості Вінграновського. Його поезії відображають не лише красу рідної землі, а й її історію, боротьбу за свободу та національну ідентичність. Через поетичні образи Вінграновський передає щирі почуття гордості та вдячності за те, що він є частиною цього народу.

Український прелюд

Останній міст проплив у далині,

Колеса змащені росою голубою —

І Київ на Богдановім коні

Пливе навстріч дніпровою водою…

Вже серце під колесами петля!..

Упало серце! Де тому причина?..

Вже чуть, як обертається Земля,

І обертається з Землею Україна…

Красо моя! Вкраїночко моя!

Ну, що мені робити — я не знаю!

То прилечу, то знову відлітаю,

А день за днем і гасне, і сія…

Твоє обличчя світле, як надія,

Пахкими пальцями торкнув я уночі

І кров свою змішав я із твоєю,

Як зерно із землею повесні.

Тоді ти стала мною, Батьківщино,

А я тобою на світанні став —

І свої очі я відкрив крізь тебе…

Ти поселила в серці мій народ,

Ти освітила думку мою часом

І в мову українки сповила,

Тебе дивлюсь я серцем і думками,

Тебе люблю я всесвітом і людством,

І соняхом у золотому сні,

І сивиною вченого-мислителя,

І на стерні горошком польовим.

Ми стрінулись з тобою на Дніпрі,

Там губи я торкнув твої, Вітчизно,

Там вивірив по тобі пульс любови,

Годинник людства — з стрілками життя

На цифрах смерти — звірив із твоїм…

Ні, Батьківщино! Не лише стражданням

Чи радістю я звернений до тебе!..

Сама собою річка ця тече

Сама собою річка ця тече,

Маленька річечка,

вузенька, як долоня.

Ця річечка Дніпра

тихенька синя доня,

Маленька донечка

без імені іще.

Вона тече в городі в нас

під кленом,

І наша хата

пахне їй борщем,

Цвіте над нею небо

здоровенно

Солодкими хмаринами

з дощем.

Ця річечка тече

для клена і для мене,

Її й тоді я бачу, коли сплю...

Я річечку оцю в городі в нас

під кленом,

Як тата й маму і як мед,

люблю.

Київ

На срібнім березі Дніпра
Слов’янства золота столице,
Світанку мови і добра,
Вікно у світ стооке і столице,
Всі сто століть у скрути і жалі
Під небозвіддям згрозеної днини
Ти водиш серцем нашим мужні кораблі
З вітрилами на щоглі України.
Духовна міро нації Дніпра,
Високий воїне з мозольними руками,
Та смерть стара, неправда та стара,
Що тихомудро жерла нас віками, —
ПроклЯта, прОклята, погибла — не гребе!
Ми більш не покручі, не блазні, не лакузи.
І вільний дух, і вільних дум союзи
Сьогодні наш заколосили герб.

Тема кохання

Кохання у віршах Вінграновського постає як глибоке почуття. Його любовна лірика торкається серця, адже автор уміє передати тонкі емоції через прості, але проникливі слова. Його поезія змушує читача задуматися про сенс життя, про важливість взаєморозуміння та щирості у стосунках.

Марія

На базарі рученьки ісклала,
В білій хустці, в сірім піджаці,
Голову на буханець поклала,
Задрімала в хліба на щоці.

У чоботях, в темній спідничині,
В білому горосі-фартусі
Спить собі в базарній хуртовині,
А оса тим часом на осі

Гомонить, по сливах… Задрімала..
Промінь сонця гасне у косі.
На буханець голову поклала,
Продає ті сливи уві сні.

Цієї ночі птах кричав…

Цієї ночі птах кричав
У небо відлетіле.
Цієї ночі сніг упав —
На чорне впало біле.

Цієї ночі уночі
Ми тихо говорили…
Різдвяні пахли калачі,
Шибки в мороз горіли.

З далеких берегів і лоз
В цю снігопадь лапату
Приніс від зайця Дід Мороз
І дещо нам у хату.

Один лиш птах кричав-болів
За морем, за горами,
І наш різдвяний стіл білів
В кутку під рушниками.

Вірші про природу

Природа у творчості Вінграновського — це не просто тло, а жива сутність, яка дихає, рухається і співчуває людині. У його віршах природа постає гармонійною та цілісною, часто поєднаною з емоціями ліричного героя. 

Дерева

Коли ви, як зелені волейболісти,
Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою,
Над містами і над країнами, —
Я думаю, що ви збожеволіли,
І мені стає радісно, що ви не люди.

Коли ви снідаєте землею і хмарами
Ось уже скоро двадцять століть,
Я думаю, щО ви будете їсти,
Якщо раптом почнеться воднева війна?
І мені стає легше, тому що ви про це не думаєте.

Коли свою Вітчизну
Я називаю суцвіттям дерев —
Вона простяга мені свої руки
І шумування земного вітру,
Бо найгарніше у світі —
Дерева.

Ліс в осені стояв

Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр.
Смолою синьою перекипало літо,
І дихала земля з прив’ялених люцерн,
Прощався з літом джміль, марудив розджмеліто,
Дивився вовком, вовком і літав,
Валив крилом комбайни й елеватор:

Ну як це так, було одне — й забрати?
Було джмеленьке — і забрати раптом,
А я ж то я — один я у літах!..
Це — кавуни! Усі вони такі!
Свої рябі погладжують пузища
І рябо дивляться, рябі, на літаки,
І в літаків пузище — тільки вище!..
Квасоля — ні. Своїм квасольним днем
Мовчить, та в’ється, й вив’ється на плітті…
А кавуни — вони такі здавен:
До літа допадуться і — по літі!

Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр.
Очима синіми вже золотіло літо,
І дихала земля з холонучих люцерн
Притихлим пізнім кавуновим квітом.

Стояв, ходив, лежав осінній щем,
Щеміло серце по усіх усюдах,
І обнімались — при базарі й людях —
До шиї шия — соняшник з конем.

Творчість для дітей

Окрему частину творчості Вінграновського складають вірші для дітей. Вони вирізняються простотою мови, яскравими образами та щирістю. Через казкові сюжети автор навчає маленьких читачів цінувати доброту, чесність і любов до природи. 

КІТ, ЗИМА І ВЕСНА

Іде кіт через лід

Чорнолапо на обід.

Коли чує він: зима

Його біла підзива:

Ти чого йдеш через лід

І лишаєш чорний слід?

Бо я чорний,— каже кіт,

Я лишаю чорний слід.

Коли ж біла ти сама,

То білій тут дотемна.

І пішов кіт через лід

Чорнолапо на обід.

Стала зимонька сумна:

За котом ішла весна.

Котик

Котик, котик,

Золотий животик,

А хвостик залізний

Не ходи нам пізно!

Не буди ще з ночі

Нам медвяні очі,

Медом, соне, ти

Очі нам масти.

Будемо ми спати,

А мати співати,

І ти, наш коточку,

Задрімай в куточку.

Короткі вірші

Короткі вірші Вінграновського — це справжні перлини його творчості. Вони вражають своєю лаконічністю та глибиною. У кількох рядках автор уміє передати цілий світ емоцій і образів. 

Крізь час, і простір…

Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю,
Летить на мене доля моєї Вітчизни і людства.
І сиза чайка б’ється наді мною…

Цю грозу не забуду ніколи

Цю грозу не забуду ніколи:

З ріг корови стікає в краплинах сонце.

Босий батько заганяє качок у комору.

Поснув сірий лід горою сніг

Поснув сірий лід горою сніг.

Ще б трохи мені, пам’яті: з грозою

Біжить руда вечірня череда.

Найкращі вірші Вінграновського

Обрати найкращі вірші Миколи Вінграновського — завдання не з легких, адже кожен твір є унікальним. Однак серед них є ті, які виділяються. Ці твори вражають глибиною почуттів, майстерністю художнього слова та щирістю.

У синьому небі я висіяв ліс…

У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів і беріз,
У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі…
Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над нами із тебе,
І море із тебе… дорога тверда.

Народе мій!

Народе мій! Поки ще небо
Лягає на ніч у Дніпро —
Я на сторожі коло тебе
Поставлю атом і добро;

І стану сам біля колиски
Твого буття, що ти — це ти,
І твого слова кращі зблиски
Пошлю у Всесвіту світи.

Бо Всесвіт — не поле, і люд — не глядач.
І час — не ворота футбольних моментів,
І куля земна — не футбольний м’яч
В ногах генералів і президентів!

Значення творчості Вінграновського

Микола Вінграновський — це поет, який зміг знайти слова, що резонують у серцях читачів. Його вірші про Україну, кохання та природу є невіддільною частиною української літератури. Вони вчать нас любити, цінувати рідний край і знаходити красу у повсякденному житті. Завдяки своїй творчості Вінграновський залишається актуальним і сьогодні, адже його поезія говорить про вічні цінності.

Вірші Миколи Вінграновського — це джерело натхнення, яке допомагає нам зрозуміти себе, навколишній світ і відчути гармонію життя. Вони сповнені любові, світла і надії, що робить їх справжнім скарбом української культури.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *