Слово «хто» колись звучало як «кто». Вимовляти два проривні звуки поспіль виявилося незручно, тому перший змінився. Так з’явився звук [х]. Це і є дисиміляція в дії.

Що таке дисиміляція простими словами
Дисиміляція походить від латинського dissimilatio — «розподібнення». Це комбінаторний фонетичний процес. Один із двох однакових або схожих за способом творення звуків у слові замінюється іншим, несхожим.
Причина проста і фізіологічна. Мовному апарату важко вимовляти поспіль два однакові проривні звуки, на зразок [к] і [т], або два однакові плавні. Язик ніби спотикається. Тому мова розводить такі звуки за ознаками, робить їх різними.
У мовознавстві дисиміляція означає тільки розподібнення звуків у слові, і цей термін не слід плутати з однойменним терміном біології на позначення катаболізму.
Працює це так: було два схожі — став один інший. З «ручник» вийшов «рушник». З «вед-ти» вийшло «вести». Вимова стала легшою, а нова форма закріпилася в правописі.
Чим дисиміляція відрізняється від асиміляції
Асиміляція походить від латинського assimilatio — «уподібнення». Звуки стають схожими. Слово «зцілити» звучить приблизно як [с’ц’ілити]. Глухий [ц] тягне за собою дзвінкий [з], робить його глухим [с’]. У слові «пісня» м’який [н’] пом’якшує попередній [с]. Вектор руху — зближення.
Дисиміляція рухається у протилежний бік. Звуки втрачають спільні ознаки. Два проривні [к] і [т] у давньому «кто» не злилися. Навпаки, [к] перейшов у щілинний [х]. Вийшло «хто». Вимова спростилася через різницю, а не через схожість.
Для запам’ятовування допоможе початок слів. Частка «ас-» натякає на згоду, схожість. Асиміляція — звуки стають схожі. Частка «дис-» означає розходження. Досить згадати пару «гармонія — дисгармонія». Дисиміляція — звуки стають різні.
Основні види дисиміляції
Тип визначають за двома ознаками. Дивляться, який звук на який вплинув. І дивляться, чи стояли вони поруч. Для шкільних завдань досить таких чотирьох видів:
- регресивна дисиміляція: наступний звук змінює попередній, давнє «къто» → «хто», де [т] змусив [к] перейти в [х];
- прогресивна дисиміляція: попередній звук змінює наступний, сполучення «вис-ший» → «виж-ший» → «вищий»;
- контактна дисиміляція: змінюються сусідні звуки, «ручник» → «рушник», група [чн] переходить у [шн];
- дистантна дисиміляція: змінюються звуки на відстані, через склад, «римар» → «лимар», перший [р] переходить у [л].
На розборі спочатку шукають пару схожих звуків у старій формі. Потім перевіряють, що змінилося. Якщо змінився перший звук — вплив ішов ззаду. Це регресивний тип. Такі завдання часто трапляються в тестах.
Приклади закріпленої дисиміляції в українській мові
Частина давніх змін уже стала нормою. Їх не сприймають як помилки. Вони зафіксовані в словниках і правописі.
| Сучасне літературне слово | Історична форма / первинні звуки | Фонетична суть зміни |
|---|---|---|
| хто | къто / кто, [к] + [т] | проривний [к] перед проривним [т] перейшов у щілинний [х] |
| рушник | ручникъ / ручьникъ від «рука» | група [чн] перейшла в [шн] |
| рушниця | ручниця | зміна [чн] → [шн] |
| соняшник | сонячник | перехід [чн] → [шн] |
| сердешний | сердечний у значенні «бідолашний» | перехід [чн] → [шн] |
| мірошник | мѣрочьникъ | перехід [чн] → [шн] |
| вести | вед-ти | сполучення [дт] перейшло в [ст] |
| плести | плет-ти | два проривні [тт] перейшли в [ст] |
| мести | мет-ти | перехід [тт] → [ст] |
| кращий | крас-ний + -ший | розподібнення свистячого і шиплячого при творенні ступеня порівняння |
| лимар | римар, [р]…[р] | перший плавний [р] на відстані перейшов у [л] |
У зошиті зручно позначати зміну стрілкою: було → стало. Поруч коротко дописують звуки. Такий запис швидше запам’ятовується. І на контрольній легше пояснити відповідь.

Дисиміляція в усному мовленні та діалектах
Розподібнення не зупинилося в давнину. Воно живе в розмовній мові. Мовець і тепер уникає важких сполучень. Але результат часто виходить за межі норми.
Типовий приклад — «транвай» замість «трамвай». Два губні [м] і [в] поспіль вимовляти важко. Губний [м] замінюють на передньоязиковий [н]. Так само з’являється «колідор» замість «коридор». Два дрижачі [р] розводять: перший переходить у боковий [л]. Сюди ж належить старе діалектне розведення звуків у парі «срібло» — «срібний».
Для іспиту такі форми — помилки. Хоч фонетична причина зрозуміла, норма їх не приймає. У тестах з орфоепії та орфографії правильними лишаються «трамвай» і «коридор». «Транвай» і «колідор» позначають як просторіччя.