Дисиміляція в українській мові: що це, види та приклади слів

16.11.2026 3 хв читання
Поділитися статтею:
Зміст публікації

Слово «хто» колись звучало як «кто». Вимовляти два проривні звуки поспіль виявилося незручно, тому перший змінився. Так з’явився звук [х]. Це і є дисиміляція в дії.

Що таке дисиміляція простими словами

Дисиміляція походить від латинського dissimilatio — «розподібнення». Це комбінаторний фонетичний процес. Один із двох однакових або схожих за способом творення звуків у слові замінюється іншим, несхожим.

Причина проста і фізіологічна. Мовному апарату важко вимовляти поспіль два однакові проривні звуки, на зразок [к] і [т], або два однакові плавні. Язик ніби спотикається. Тому мова розводить такі звуки за ознаками, робить їх різними.

У мовознавстві дисиміляція означає тільки розподібнення звуків у слові, і цей термін не слід плутати з однойменним терміном біології на позначення катаболізму.

Працює це так: було два схожі — став один інший. З «ручник» вийшов «рушник». З «вед-ти» вийшло «вести». Вимова стала легшою, а нова форма закріпилася в правописі.

Чим дисиміляція відрізняється від асиміляції

Асиміляція походить від латинського assimilatio — «уподібнення». Звуки стають схожими. Слово «зцілити» звучить приблизно як [с’ц’ілити]. Глухий [ц] тягне за собою дзвінкий [з], робить його глухим [с’]. У слові «пісня» м’який [н’] пом’якшує попередній [с]. Вектор руху — зближення.

Дисиміляція рухається у протилежний бік. Звуки втрачають спільні ознаки. Два проривні [к] і [т] у давньому «кто» не злилися. Навпаки, [к] перейшов у щілинний [х]. Вийшло «хто». Вимова спростилася через різницю, а не через схожість.

Для запам’ятовування допоможе початок слів. Частка «ас-» натякає на згоду, схожість. Асиміляція — звуки стають схожі. Частка «дис-» означає розходження. Досить згадати пару «гармонія — дисгармонія». Дисиміляція — звуки стають різні.

Основні види дисиміляції

Тип визначають за двома ознаками. Дивляться, який звук на який вплинув. І дивляться, чи стояли вони поруч. Для шкільних завдань досить таких чотирьох видів:

  • регресивна дисиміляція: наступний звук змінює попередній, давнє «къто» → «хто», де [т] змусив [к] перейти в [х];
  • прогресивна дисиміляція: попередній звук змінює наступний, сполучення «вис-ший» → «виж-ший» → «вищий»;
  • контактна дисиміляція: змінюються сусідні звуки, «ручник» → «рушник», група [чн] переходить у [шн];
  • дистантна дисиміляція: змінюються звуки на відстані, через склад, «римар» → «лимар», перший [р] переходить у [л].

На розборі спочатку шукають пару схожих звуків у старій формі. Потім перевіряють, що змінилося. Якщо змінився перший звук — вплив ішов ззаду. Це регресивний тип. Такі завдання часто трапляються в тестах.

Приклади закріпленої дисиміляції в українській мові

Частина давніх змін уже стала нормою. Їх не сприймають як помилки. Вони зафіксовані в словниках і правописі.

Сучасне літературне словоІсторична форма / первинні звукиФонетична суть зміни
хтокъто / кто, [к] + [т]проривний [к] перед проривним [т] перейшов у щілинний [х]
рушникручникъ / ручьникъ від «рука»група [чн] перейшла в [шн]
рушницяручницязміна [чн] → [шн]
соняшниксонячникперехід [чн] → [шн]
сердешнийсердечний у значенні «бідолашний»перехід [чн] → [шн]
мірошникмѣрочьникъперехід [чн] → [шн]
вестивед-тисполучення [дт] перейшло в [ст]
плестиплет-тидва проривні [тт] перейшли в [ст]
местимет-типерехід [тт] → [ст]
кращийкрас-ний + -шийрозподібнення свистячого і шиплячого при творенні ступеня порівняння
лимарримар, [р]…[р]перший плавний [р] на відстані перейшов у [л]

У зошиті зручно позначати зміну стрілкою: було → стало. Поруч коротко дописують звуки. Такий запис швидше запам’ятовується. І на контрольній легше пояснити відповідь.

Дисиміляція в усному мовленні та діалектах

Розподібнення не зупинилося в давнину. Воно живе в розмовній мові. Мовець і тепер уникає важких сполучень. Але результат часто виходить за межі норми.

Типовий приклад — «транвай» замість «трамвай». Два губні [м] і [в] поспіль вимовляти важко. Губний [м] замінюють на передньоязиковий [н]. Так само з’являється «колідор» замість «коридор». Два дрижачі [р] розводять: перший переходить у боковий [л]. Сюди ж належить старе діалектне розведення звуків у парі «срібло» — «срібний».

Для іспиту такі форми — помилки. Хоч фонетична причина зрозуміла, норма їх не приймає. У тестах з орфоепії та орфографії правильними лишаються «трамвай» і «коридор». «Транвай» і «колідор» позначають як просторіччя.

💡

Чи була ця стаття корисною для вас?

Ваш відгук анонімний і допомагає редакції MIKST робити матеріали ще кращими

Савенко Ольга Автор MIKST
Про автора матеріалу:

Савенко Ольга

76 публікацій

Журналіст та оглядач інтернет-видання MIKST. Створює актуальні матеріали, корисні інструкції та експертні огляди для читачів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *