Ву́хо
іменник, середній рід📖 Значення та лексичне тлумачення:
Орган слуху й рівноваги в людини й хребетних тварин; бічна дужка чи ручка посудини, отвір у голці тощо.
💡 Приклади вживання у мовленні (3 контексти):
1
Художнє та описове мовлення
«Тонке музичне вухо композитора вловлювало найменшу фальш у багатоголоссі оркестру.»
2
Публіцистика, медіа та діловий стиль
«Котик кумедно нашорошив одне вухо, почувши тихий шелест за дверима кімнати.»
3
Практичне щоденне спілкування
«Він втягнув міцну нитку в мале вухо сталевої голки для шиття.»
🔍 Мовний паспорт та корисні деталі:
Наголос та будова
Слово має 2 склади.
Правильна вимова та наголос: Ву́хо.
Морфологічний тип
Граматична категорія: іменник, середній рід.
Вживається у відповідних відмінкових формах згідно з нормами чинного правопису.
Синонімічний ряд
орган слуху
слух
вушко
ручка
Антоніми (протилежні значення)
Для конкретного поняття «Вухо» прямих лексичних антонімів у мові немає (лише контекстне смислове протиставлення).
Порада з культури українського мовлення
Вживання слова «Вухо» збагачує лексичний запас та робить мовлення виразнішим. Звертайте увагу на правильне наголошування (Ву́хо) під час виступів, публічного мовлення та письма.