До каталогу слів 📚 МОВНИЙ ПРОСТІР MIKST

Ву́хо

іменник, середній рід

Орган слуху й рівноваги в людини й хребетних тварин; бічна дужка чи ручка посудини, отвір у голці тощо.

1 Художнє та описове мовлення
«Тонке музичне вухо композитора вловлювало найменшу фальш у багатоголоссі оркестру.»
2 Публіцистика, медіа та діловий стиль
«Котик кумедно нашорошив одне вухо, почувши тихий шелест за дверима кімнати.»
3 Практичне щоденне спілкування
«Він втягнув міцну нитку в мале вухо сталевої голки для шиття.»
📍

Наголос та будова

Слово має 2 склади.

Правильна вимова та наголос: Ву́хо.

📑

Морфологічний тип

Граматична категорія: іменник, середній рід.

Вживається у відповідних відмінкових формах згідно з нормами чинного правопису.

🔄

Синонімічний ряд

орган слуху слух вушко ручка
↔️

Антоніми (протилежні значення)

Для конкретного поняття «Вухо» прямих лексичних антонімів у мові немає (лише контекстне смислове протиставлення).

✨

Порада з культури українського мовлення

Вживання слова «Вухо» збагачує лексичний запас та робить мовлення виразнішим. Звертайте увагу на правильне наголошування (Ву́хо) під час виступів, публічного мовлення та письма.