У процесі спілкування ми часто користуємося словами, які не є членами речення, але передають ставлення мовця до сказаного, вказують на порядок думок або уточнюють інформацію. Ці слова називаються вставними. Щоб правильно писати й розуміти речення з ними, важливо знати, як визначити вставне слово в реченні, що воно виражає, і які групи вставних слів існують в українській мові.
Що таке вставні слова?
Вставні слова — це слова або словосполучення, що додають до основного змісту речення додаткову інформацію: думку мовця, оцінку, джерело інформації, емоційне ставлення, а також логічний зв’язок між частинами тексту. Вони не є членами речення, тому не змінюються за відмінками, не відповідають на запитання та відокремлюються комами (а іноді — тире або дужками).
Де в реченні розташовуються вставні слова?
Вставні слова можуть стояти на початку, всередині або в кінці речення. У будь-якому випадку, вони відокремлюються комами, або — за стилістичної потреби — тире чи дужками.
Приклади:
- На щастя, усе обійшлося добре. (на початку речення)
- Цей, на жаль, нещасливий випадок трапився знову. (всередині речення)
- Ми впоралися із завданням, нарешті. (у кінці речення)
Як визначити вставне слово в реченні?
Щоб визначити, чи є слово вставним, потрібно:
- Спробувати поставити до нього питання. Якщо не виходить — ймовірно, це вставне слово.
- Прибрати його з речення. Якщо зміст залишився зрозумілим — слово, швидше за все, вставне.
- Звернути увагу на інтонацію. У розмові вставні слова вимовляються з паузою — це також підказка.
Основні групи вставних слів
Оцінка вірогідності інформації
мабуть, можливо, напевно, здається, очевидно, безперечно, ймовірно, начебто.
Емоційне ставлення
на жаль, на щастя, на диво, дякувати Богу, на біду.
Джерело повідомлення
кажуть, за переказами, на думку вчених, по-моєму.
Порядок викладу, зв’язок думок
отже, однак, зокрема, по-перше, нарешті, отож, між іншим.
Уточнення, приклади, пояснення
наприклад, зокрема, а саме, іншими словами.
Звернення до слухача, увага
до речі, уявіть собі, погодьтеся.
Приклади речень зі вставними словами
- На жаль, ми не змогли зустрітись раніше.
- Цей метод, зокрема, використовують у медичних дослідженнях.
- Мабуть, вона вже поїхала.
- Отже, ми можемо зробити висновок.
- До речі, я приніс тобі книгу, яку ти просив.
- Нарешті, ми дісталися вершини.
- Однак ситуація виявилась складнішою, ніж очікували.
- Вони, здається, знайшли спільну мову.
Чи є вставним словом…?
| Слово | Вставне слово? | Пояснення | Приклад |
|---|---|---|---|
| до речі | Так | Вводить додаткову, супутню інформацію. | До речі, я бачив його вчора. |
| однак | Так (іноді) | Якщо виступає як слово для логічного зв’язку між частинами думки. | Однак, ніхто не вийшов назустріч. |
| на жаль | Так | Виражає емоційне ставлення мовця до ситуації. | На жаль, подія скасована. |
| навіть | Ні | Це підсилювальна частка, є членом речення. | Навіть діти зрозуміли. |
| мабуть | Так | Вказує на припущення мовця. | Мабуть, він ще не прийшов. |
| отож | Так | Служить для логічного підсумку або зв’язку думок. | Отож, ми вирішили відкласти поїздку. |
| нарешті | Так (іноді) | Якщо передає емоцію або завершення чогось. | Нарешті, він погодився з нашими доводами. |
| зокрема | Так | Уточнює або виокремлює частину з усього сказаного. | Зокрема, це стосується нових співробітників. |
Важливо пам’ятати
Не всі слова, які звучать як вставні, ними насправді є. Наприклад, слово “навіть” часто помилково вважають вставним, але воно входить до складу речення й змінює його зміст, тому не відокремлюється комами.
Так само слід розрізняти “однак” у ролі вставного слова і сполучника. Якщо “однак” з’єднує частини складного речення — це не вставне слово. Якщо ж починає нову думку — це вставне слово й відокремлюється.
